Часом відвертаю очі від *гламурненьких дамочок* з довжелезними червоними нігтями... Ну не подобається мені то і все... біс в юбці =) Друг якось казав, що коли жінка або дівчина фарбує довгі нігті червоним - то це ознака (як для нього), що вона легкої поведінки... зараз посміхаюся, коли загадую ті словам.. нам тоді по років 15 було як він то казав.

Так, згодна, що часом то виглядає досить антигламурно і вульгарно, але сьогодні переконалася, що червоні нігті бувають кумедними =)

Моя найліпша подруга - МегОпозитивна людина в світі =) По блиску в очах видно, що така.. має на все свою думку, отримала серед друзів ім*я "Дика". Творча, неординарна особистість і взагалі "треш-тьолка" - якщо на сленгу =))))) Побачила, що вона нафарбувала нігті червоним кольором... Хм... Розповіла їй, що мені то не довподоби, але червоний на охайних не так вже й довгих нігтях дивиться прикольно... ще коли вона вдягається, як завжди яскраво - то  взагалі бомба =)

От сиджу, а той колір з голівки то не йде... Це ж вульгарно, хоча так мило коли не в образі "Гламурної тітки", а простої щирої дівчини... Навіть і не подумала ніколи б, що червоний може доповнювати не образ Гламуру (до речі сучасне розуміння глумуру -в топку =))) втратив свій зміст той стиль на сьогоднішній день. Але давайте про те якось в іншому моєму записі поговоримо...) Повертаємося до червоних нігтів =))))

Але зараз хочу задати запитання до вас: "А як ви ставитеся до червоних кігтиків у дівчат та жінок?"

Я вирішила почути ваші думки з досить таки актуального, як на мене, питання у наш час - суб.культури. На сьогоднішній день їх багатенько, а їх представників ще більше... Особисто я, не бачу в тому сенсі... Я давно перестала розпізнавати хто є хто. Хочу почути як ви ставитеся до сучасних підлітків-готів, емо, ска, панків, тощо. А якщо хтось мені розповість їх ознаки - то буду дуже вдячна =)) бо вони всі мені на одне обличчя. Чи є об*єднання у суб.культури якимось рухом аби привернути увагу або можливо то є всього навсього пошук самих себе? Як ви гадаєте?

Особисто моя думка: не бачу сенсу в тому. Хіба так важко бути індивідуальним і цікавим? Не ходити в одному й тому же одязі як і 2000 представників того руху? Все б квіточки да ромашки, якби ті суб.культури не воювали між собою... набагато важко щось вдіяти коли бачиш як б*ють бідненького емо або як одні розфарбовані отримують по цимбалах від других з чорними кігтями... Мода на суб.культури пройде, а ті зламані руки, ноги, гроші викинуті на значки, пояса, одяг - то все залишиться.... в кінці кінців, уявити 40річного емо дуже важко! Нині ці суб.культури якісь кумедні... Я вважаю, що раніше все було більш по цивільному... Ми спокійно уявляємо 40 річного рокера або хіппі... Проте щодо емо та ска... щось сумніваюся.

а які ваші думки з того приводу?

Сьогодні один з небагатьох вечорів, котрі я проводжу вдома. Не те, щоб я ненавиділа те робити, але я й не дуже люблю сидіти вдома... Звикла до швидкого темпу життя, а тут хоп і сиди вдома... Не те, щоб напрягало... коротше, просто збиває з пантелику... Сьогодні з однокурсниками заговорилися про літо. І всі такі щасливі: літо, літо, літо.. Так і хочеться сказати: "А чому ви зимі так не радієте?" =) Для мене перший день літа - то вже близько 15 років однє й те саме... смерть моїй копілці =) О так... то є майже ритуал!!! Якось давненько так вже сталося... Батьки подарували на 1 червня свинку-копілку... з тих пір кожного року одне й те саме. Нова свинка, і похорон старої. Я хвора? не факт =) Але оце тіки що весело полетіла з висоти близько 1,70 м чергова свиня =) бувай, здорова, але на твоє місце вже стала нова =)

Цю традицію привили мені батьки з самого дитинства. І так я вже здоровенька дівчинка-студентка, до сих пір б*ю свиняток =) Мене то навіть забавляє. По-перше, кожного року нова копілка в подарунок (без приводу) від батьків, по-друге, певна економія і в мене немає кучі мєлочі по карманам, по-трєте, нізвідки навала грошей =) Нехай то є дивакувата традиція, але часом навіть за душу бере... Бо опісля того ритуалу, задумуєшься про багацько речей... От і сьогодні задумалася, що все ж таки цей рік був не максимально продуктивним (у плані мєлочі) в моєму житті =)

напршуються висновки: копійка - рубль береже; і бережіть навіть найдивнуватіши традиції вашого родинного житті, бо кожна традиція - то є  унікальна сімейна цінність!

Сьогодні гуляю з подругою по місту. Подруга в мене дівча дике, проте творче і чудове... Ми йдемо вулицею і мовчимо. Спочатку ми активно базікали про все на світі, а тоді якось затихли і шли мовчки. І знаєте, я помітила, що ми мовчимо досить довго. Бо з нею було приємно мовчати. Тобто це не той випадок, коли ти голову ломаєш, як прирвати мовчанку. Ти усвідомлюєш, що з цією людиною приємно мовчати... І тоді на розум прийшла десь вичитана цитата, що зі справжнім другом навіть мовчати цікаво... Я посміхнулася, а вона полізла до фонтану фотографувати щось (вона фотограф)... я подивилася на неї і зрозуміла... з такими друзями, хоч на край світу!